Субота, 24.02.2018, 19:38
Вітаю Вас Зазирнувший | RSS


Вік нашого сайту
Добровеличківка - центр України
Неофіційний сайт Добровеличківки
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії каталога
Статьи из истории Добровеличковки [4]
Наше опитування
Откуда вы узнали о нашем сайте?
Всього відповідей: 134
Міні-чат
Головна » Статті » Статьи из истории Добровеличковки

Немного из истории
Було це в сиву давнину, в середині ІYIII ст., коли виснажений важкою працею кращий дворовий коваль Величко, втікаючи від польських ратників, забрів на берег чудової річки. Припавши спраглими вустами до джерельної водиці, забув про все на світі, і тільки напившись, витер смоляні вуса і мовив : Ох і добра ця вода, ніде такої не пив!. Тоді він твердо вирішив назавжди оселитися в цьому місці, яке надалі стало поселенням для багатьох таких же втікачів та хоробрих січовиків. А назва хутора лишилась незмінною і до цих пір – ДОБРОВЕЛИЧКІВКА.
У 80-х роках ІYIII ст. майже вся земля навколо хутора стала власністю поміщика П.Д.Ревуцького, сюди він перевіз своїх кріпаків і незабаром біля хутора виросло нове поселення – Ревуцьке (таку назву селища ще можна почути від людей похилого віку і в наш час). Неординарна особа Петра Ревуцького залишила свій слід і для своїх нащадків, коли в свій час Ревуцький відвідав знаменитий Софіївський парк графа Потоцького, закладений в честь його дружини Софії, то сказав так: Чи в мене дружина гірша, чи землі менші, посаджу і я парк! З його легкої руки було посаджено чудовий парк і перепліталися тут і звичні для нашої місцевості липи, верби, тополі, біла акація, і завезені каштани, берези, сосни, а ще унікальні пірамідальні дуби, чорні сосни, японські акації, тюльпанові дерева. Алеї були обсаджені китайським бузком, трояндами та жовтою акацією. Обабіч алей стояли жіночі скульптури, виконані в грецькому стилі. Біля парку знаходився чудовий ставочок, кришталевої чистоти, його дно було встелене галькою, а посеред ставку красувався декоративний острівець, пливучи до нього можна було милуватися дзеркальними коропами. На превеликий жаль, після смерті Ревуцького почався занепад і його садиби, а під час революції був зруйнований маєток. А парк почав жити своїм життям. Під час другої світової війни на території парку був розташований німецький санаторій і очевидці розповідають, що при вході в парк стояла табличка українською та німецькою мовами: ”За порубку дерев – розстріл. Комендант ВЕРНЕР”.
Ще однією історичною і найбільш загадковою візитною карткою нашого краю є дивне джерело, яке б”є із-під землі на високому пагорбі. А ще дивина його проявляється у тому, що джерело поступово пересувається все вище і вище від русла річечки. У природі – це рідкість, коли підземна вода пробивається на такій висоті, науковці називають його Гідрологічна пам”ятка “Запорізькі джерела”, а в народі кажуть “Козацька криниця”. Ходить безліч легенд про це місце. Ось одна з них: у роки російсько-турецької війни, запорожці, відступаючи, заховали поблизу джерела скарб - кінський череп, вщент заповнений золотими прикрасами, джерело їм слугувало орієнтиром. А хтось із запорожців видав туркам таємницю. От вони і прийшли за скарбом до джерела, обкопали кругом кринички грунт – нічого не знайшли, а зрадника – запорожця стратили за обман. Насправді скарб вберегло джерело, яке за кілька діб перебралося вище на добрий десяток метрів від попереднього місця витікання, з того часу пройшли сотні років, а дивне джерело і зараз крокує вгору. Орієнтовно біля цього джерела є і географічний центр України, який знаходиться саме тут відповідно до досліджень, проведених Ленінградським науково-дослідним інститутом, ініційованих Дмитром Проскаченком та Василем Ногою - істинними патріотами свого краю. Про підтвердження Географічного центру України на північно-західній околиці Добровеличківки встановлено багатотонний камінь.
Чи гадав, коваль Величко, що цій, колись дикій степовій глушині, судитиметься стати географічним центром України.
Категорія: Статьи из истории Добровеличковки | Додав: AnJei (11.01.2008)
Переглядів: 1723 | Коментарі: 5
Всього коментарів: 5
5 Степівчанка   (24.05.2012 20:29)
І все-таки заснування нашого селища ковалем Величком - це одна з версій. Адже у 1773 - 1778 роках землі у наших краях роздавалися імператрицею Катериною ІІ російським дворянам і військовослужбовцям. у нашому музеї є архівний документ, де говориться чітко, які землі і кому саме було надано. У 1776 році капітану Величківському було надано територію нашого селища і землі біля нього і зобов'язано його привезти у наші краї для заселення 180 чоловіків і 180 жінок. Приїхало у наші краї трішки менше росіян. Тому й так багато у нас людей з російськими прізвищами - нащадків переселенців. У ті часи поселення називалися від прізвищ господарів: Юр'ївка ( поміщик Юрьєв), Акацатове (Акацатов), Дрибушівка (Дрибушівський), Крамарове (Крамар), Завадське (Завадський) і т.д. Так що сьогодні достеменно невідомо, від чийого прізвища пішла назва нашого селища. От назва Ревуцьке - то вже точно відомо. Звичайно, нам хочеться гарної легенди, але ... А там - хто його знає.
Людмила Юферова

4 slkirillov   (07.07.2008 17:04)
Наталко це не версія.Бо воно насправді так було.В ціх краях моє коріння і я знав про це не з книжок,а від своїх пращурів.

3 Юлия   (03.05.2008 13:11)
ПОЭТИЧНО.

2 bnatalja   (18.04.2008 14:28)
Цікава версія, тим більше , що з дитинства сама пам'ятаю версію про "козацьку криницю"

1 nikola   (05.02.2008 23:09)
Чудова версия и трудно оспорить. biggrin

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Copyright Molew&Gordus © 2018 |