Середа, 23.05.2018, 01:38
Вітаю Вас Зазирнувший | RSS


Вік нашого сайту
Добровеличківка - центр України
Неофіційний сайт Добровеличківки
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії каталога
Статьи из истории Добровеличковки [4]
Наше опитування
Откуда вы узнали о нашем сайте?
Всього відповідей: 134
Міні-чат
Головна » Статті » Статьи из истории Добровеличковки

Добро і Велич - воєдино !
Таке поетичне осмислення назви селища міського типу, що знаходиться у самому серці держави (у серпні, на день Незалежності тут після кількарічної дискусії науковців відкрито і освячено пам'ятний знак "Географічний центр України"), до вподоби мешканцям Добровеличківки. Але походження самої назви має і раціональну, життєву основу. У часи Запорозької Січі розташовувався тут Величківський курінь - старшим у курені був Омелько Величківський. Прізвища його козаків дуже близькі до тих, які й нині зустрічаються в селищі. Жива і поширена тут також версія про те, що до заснування селища прилучився коваль Величко, який поселився на річці Добрій. Річечка ця й досі протікає через селище, несучи за своїми водами тисячолітню історію краю.
Ці степи заселяли колись трипільці. Біля села Федорівки в урочищі Макітра ще в 70-ті роки науковцями проводились археологічні розкопки, численні знахідки яких підтверджують, що вони мали тут тривалий і надійний осідок. Про побут цього першого хліборобського племені розповідають і експонати місцевого краєзнавчого музею, який існує в селищі уже 17 років. Створений з ініціативи краєзнавців Дмитра Проскаченка та Василя Ноги, він сьогодні вражає і різноманіттям експозиції, і великим обсягом просвітницької роботи, особливо з молоддю. Музей давно вже перетворився на візитну картку та предмет гордості району, де обов'язково бувають майже всі, хто так чи інакше відвідує Добровеличківку. Для невеликого селища (трохи більше шести тисяч мешканців) це справді явище унікальне (хоча наша історія настільки багата, що подібні музеї мали б бути чи не в кожному районі або селі, але, на жаль, не скрізь знаходяться такі наполегливі і віддані справі люди, як засновники Добровеличківського краєзнавчого музею, та й уваги держави до цієї справи явно бракує).
Отож серед безлічі експонатів тут помітні кам'яні ступа, зернотерка і пестик, знайдені в урочищі Макітра. Науковці вважають, що там була ціла трипільська майстерня по виготовленню таких комплектів. Цим речам приблизно п'ять тисяч років. Завершує цю частину експозиції інша кам'яна ступа, яка належить до кінця XIX - початку XX століття. Не можна сказати, що це абсолютні копії, але основні принципи їхньої будови дуже схожі. Очевидно, це є певним підтвердженням сталого, закоріненого, осідлого життя мешканців цього краю, багатого на чорноземи, які з давніх давен займалися хліборобством.
Знаходили на території району і залишки черняхівської культури, колекції римських монет, речі, що свідчать про тісні зв'язки краю з давнім Римом і древньою Грецією. Тут перетинались давні шляхи - Чумацький і Чорний, вздовж яких рясніли скіфські могили, що й досі таять у собі чимало таємниць.
У 1362 році між селами Добрянкою і Тишківкою в урочищі Татарка під орудою князя Ольгерда відбулася перша велика переможна битва з трьома татарськими ханами. З боку русько-литовських сил у ній брали участь загони місцевого боярства з Київщини та Чернігово-Сіверщини, воїни князя Любарта з Волині та князів Коріатовичів з Поділля, тобто, у переважній більшості наші земляки, українці. Саме вони ще за 18 років до Куликовської битви здолали татар, заклавши основи майбутньої переломної перемоги. Але славну битву на Синіх водах російська і радянська історіографії, щоб не порушувати систему імперських світоглядних цінностей, воліли замовчувати, наголошуючи на вирішальному значенні Куликовської битви. Отож, вона ще чекає своїх дослідників (розкопки в Татарці проводили студентські експедиції під керівництвом кандидата історичних наук Нінелі Бокій) і популяризаторів.
Серед поміщиків, які після знищення Запорозької Січі отримували землю в цих краях, були в основному чужинці. Є тут, наприклад, село Олександро-Акацатове (звідки родом перший комендант Кремля Яків Стрижак), яке зберегло у своїй назві ім'я колишнього власника, відставного майора чи капітана. Село Любомирка колись належало генерал-лейтенанту князю Ксаверію Любомирському, а "...деревня Липнягово (нинішня Липняжка, яка буквально зачарувала столицю своїми вишивками та виробами народних майстрів під час недавньої виставки "Мистецтво одного села") принадлежала майорше Дегаскуловой и часть майору фон Дитриху". Потужним і наступальним був прес русифікації краю, але його таки здолала українська стихія, залишивши від тих зайд лише деякі назви та подряпини закомплексованості на податливій українській душі.

А ось поміщики Ревуцькі, маєток яких розташовувався на території самого селища, залишили йому на згадку парк. Брати Петро й Олексій Ревуцькі були непересічними особистостями, великими знавцями природи. Петро Дмитрович став засновником дендрологічного парку, де росли рідкісні породи дерев, квітували розарій та десятки видів бузку, хлюпотів ставок з екзотичними рибками, весь обкладений кахлями. Олексій опікувався лимонарієм і оранжереєю. Хвиля революції змела всю цю красу. Куди поділися самі Ревуцькі, невідомо. Біля одного з православних храмів був нібито склеп з чиїмись останками (люди вважають, що то - сімейний склеп Ревуцьких), але ще до війни все це зруйнували, зрівняли із землею. Від Ревуцьких залишились назва села - Варваро-Олександрівка (так звали дочок одного з братів) і парк. Довгий час він був занедбаний, але нині мешканці Добровеличківки активно взялись його відроджувати. Всі організації селища працювали тут на суботниках. Коли прибрали і розчистили парк, переконалися: частина минулої казкової краси ще жива. Збереглися пірамідальний дуб, кримські сосни, деякі види екзотичних дерев.

З Добровеличківкою тісно пов'язане ім'я одного з найвідоміших діячів громадянської війни Нестора Махна. У 1919-му році тут перебував його штаб, а із села Піщаний Брід (воно й зараз у складі району) родом його кохана дружина Галина (Гашка) Кузьменко. Саме у Добровеличківці Нестор видав свій Наказ №1, який можна назвати спробою організації післявоєнного устрою держави. Написаний він російською мовою. Подальші свої укази Нестор писав українською. Науковий співробітник краєзнавчого музею Владислав Колесниченко вважає, що це наслідок впливу на Махна саме Галини Кузьменко, вчительки сільської школи, свідомої українки. Владислав Миколайович передає розповідь його тещі, теж, до речі, Галини Кузьменко, що по дорозі на Добровеличківку. Нестор Махно зупинявся у її бабусі на ночівлю і лишив по собі дуже приємні враження: простий, приязний у спілкуванні, не цурався роботи, не ставив себе над іншими.

У своїх наказах, що були видані на території краю, він закликав до справедливості, порядності, забороняв єврейські погроми. До речі, у Добровеличківці до революції добру половину населення становили євреї (їх з'явилось дуже багато після знищення козаччини). Було тут дві синагоги, 52 єврейські лавки. Вітер революції, що загрожував погромами, розметав цю осідлість. І нині у Добровеличківці немає навіть національного культурно-єврейського товариства. Як і будь-яких інших. Немає тут і осередка "Просвіти". Діє один православний храм - Свято-Миколаївський Московського патріархату.

Тисячі років не зраджує цей край свого хліборобського покликання. Залишається він таким і нині. Взагалі, за останні роки реформування сільського господарства збиткових підприємств стало менше.
У селищі і в районі досить високий рівень безробіття. особливо серед жінок і молоді. Ось і шукають потомственні хлібороби заробітків по Росіях та Європах. Хтось заробляє приватним бізнесом (в основному торгівлею і організацією громадського харчування).
Мальовнича краса цього краю, його надзвичайно цікава і закорінена в глибину віків історія, щирі, привітні і талановиті люди підтверджують високе звучання назви селища.

Категорія: Статьи из истории Добровеличковки | Додав: AnJei (11.01.2008)
Переглядів: 2375 | Коментарі: 1
Всього коментарів: 1
1 bnatalja   (18.04.2008 14:30)
Дуже змістовно і цікаво, дякую....

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright Molew&Gordus © 2018 |